Позначка: Собакоїди

Що ми знаємо про ромський світ? Чи не найдоступніший спосіб відчути ромські звичаї, світогляд, культуру — подивитися кіно. Пропонуємо добірку з шести художніх фільмів, які допоможуть зазирнути у світ цього народу й глибше його зрозуміти.

1. Snatch (2000) Великий куш. Пригодницька комедія від режисера Ґая Річі. Головний герой на ім’я Френкі має переправити крадений діамант з Англії до США. Натомість він потрапляє в епіцентр неабияких неприємностей. Зазирає в бійцівський клуб, де на нього починають полювання: російський мафіозі, двоє друзів, грабіжники, боксер і чимало інших колоритних персонажів стараються «зірвати куш». Кінострічка розказує про життя «ірландських мандрівників» — кочову етнічну групу, що живе на території Ірландії, Великобританії та США. Самі вони називають себе «пейві» (Pavee), а також відомі як ірландські роми.

2. Angelo My Love (1983) Анжело, моя любов. Герой цього фільму — одинадцятирічний ром, який добре знається на вуличних порядках. Сценарій було написано спеціально для виконавця головної ролі Анжело Еванса, якого режисер Роберт Дюваль випадково зустрів на одній із вулиць Нью-Йорка. Кінострічка знайомить із ромською сім’єю та її ладом, із судовою системою ромів і їхніми життєвими законами. Чудова нагода зазирнути в життя нью-йоркських ромів, які, хоч і асимілювалися, зберегли у своєму побуті чимало традиційних елементів.

3.Time of The Gypsies (1988) Час циган. Епічна сага під оригінальною назвою «Дім для повішення» («Dom za vešanje») — найвідоміший фільм Еміра Кустуріци. Це фантасмагорична історія, де переплітаються багато сюжетів і героїв; про юного рома, який здатен поглядом рухати предмети; про магію, любов і помсту. Велику частину фільму знято мовою західноєвропейських ромів — романі. Центральна музична тема «Ederlezi» запозичена з однойменної пісні, популярної серед ромів Югославії. «Ederlezi» означає «День Юрія»: цього дня прийнято різати баранів, а герой пісні, бідний хлопчик, спостерігає за святом іздалеку. Стрічка отримала приз Каннського кінофестивалю за найкращу режисерську роботу.

4, 5. Latcho Drom (1993), Korkoro (2009) Добрий шлях, Сам по собі. Режисера Тоні Гатліфа, який живе у Франції, називають батьком ромського кіно. У багатьох фільмах він використовує ромську мову. Радимо дві його роботи: «Добрий шлях» (приз каннської програми «Особливий погляд») — почасти художній, почасти документальний фільм про розосередження ромів по світу, наповнений автентичною ромською музикою. «Сам по собі» (гран-прі Монреальського кінофестивалю) — фільм за мотивами реальних подій, присвячений історії румунських ромів, які переховувалися від німецьких окупантів у Франції 1943 року.

6. Papusha (2013) Папуша. Режисери Йоанна Кос-Краузе та Кшиштоф Краузе зняли драматичний фільм за мотивами біографії ромської поетки Папуші, яка жила в Польщі. Вона народилася в кочовому таборі, у 15 років була видана заміж за вдвічі старшого чоловіка, пережила Другу світову війну та геноцид ромів — і зрештою, несправедливо звинувачена, дорого розплатилася за свою творчість. Героїня гостро переживає трагедію свого народу, а водночас, за словами очевидців, у житті Папуша була легкою та світлою людиною — попри все пережите.

5 цікавинок книжки Карла-Маркуса Ґауса

Карл-Маркус Ґаус, автор понад 20 книжок, є одним із найвідоміших сучасних австрійських журналістів — майстрів літературного репортажу. Пише на близькі українцям теми: про Європу, про історії народів і національних меншин. Осмислює багатоликого громадянина Європейського Союзу, намагається вловити й описати його ідентичність. Українською видано три книжки Ґауса: «Зникомі європейці», «Європейська абетка» і «Собакоїди та інші люди». Ця третя спершу інтригує неочевидною назвою, яка, однак, цілком прояснюється вже з перших розділів. Про що оповідають «Собакоїди»? Пропонуємо п’ять пояснень (у Ґауса їх значно більше, будьте певні).

«Собакоїди та інші люди» — книжка про європейців.

Ґаус пише про свої зустрічі зі словацькими ромами напередодні того, як 1 травня 2004 року вони стали громадянами Європейського Союзу — разом із словаками, русинами та рештою співвітчизників.

Словаччина, прагнучи вступу в Європейський Союз, водночас нажила з Україною зовнішній кордон ЄС. І за те, що цей кордон буде нездоланним для бідоти з величезної периферійної зони — України, що, як відомо, сягає ген Далекого Сходу, — Словаччина мусила ручатися перед Європейським Союзом. […] …однак для русинів Євросоюз віщував не лише усунення кордонів, а й зведення нового кордону, для них загрозливого. Словаки ставали багатшими в обмін на Європу, русини — біднішими в обмін на Україну.

«Собакоїди та інші люди» — книжка про сучасне гетто.

Ґаус проводить читача крізь закриті від зовнішнього світу міські нетрі. Автор відвідує місцину, куди в Словаччині не прийнято зазирати, — Лунік ІХ, багатотисячне ромське поселення в східній частині Кошице. Від центру міста до Луніка — лише 10 хвилин їзди, але складно знайти словака, який бував там бодай раз.

Це привід обурюватись, але обурення нічого не змінить: гетто лишається невидимим, навіть якщо проїжджати повз нього щодня; гетто оточене незримою стіною, що розділяє світи. За стіною живуть інші люди, яких деякі особи, загалом нібито цивілізовані, відверто й неприховано не визнають за повноцінних людей. «Ти бачиш, як здалеку наближається людина, — сказав один чоловік, доти винятково люб’язний зі мною, — а коли підходить ближче, ти бачиш, що це всього лише циган».

«Собакоїди та інші люди» — книжка про розділеність спільноти.

Роми з поселень, із якими знайомить читача Ґаус, у своїй відмежованості, здається, протистоять цілому світу. Однак і всередині спільноти не завжди панує єднання: тут є свої мільйонери й боргові раби, тут є одвічні — та чи довічні? — внутрішні кордони між кастами.

Роми є найвищою кастою: «ром», як відомо, означає «людина». До середньої касти, як пояснила Марі, належать «цигани» — в цій назві відлунює напівзневажливе-напівсхвальне позначення шахраїв і злодіїв. Роми й цигани зазвичай відрізняються та відмежовуються одне від одного, але підтримують повсякденне спілкування. Іноді циганки одружуються з ромами, тобто межа між двома кастами є здоланною. До найнижчої касти, подібної на касту «недоторканих» в Індії, відносять «деґезі».

«Собакоїди та інші люди» — книжка про зміни.

Автор не лише змальовує картину сьогоденного ромського життя, а й розглядає історичні та культурні передумови нинішньої ситуації, за якої сучасній ромській спільноті вкрай складно самій собі зарадити, і знайомиться з людьми й організаціями, які всіляко їй допомагають, і намагається зазирнути в майбутнє.

Традиційно чоловік є головою ромської родини, чисельність якої — його гордість. Але нічого більшого запропонувати рідним ром не в змозі: професії, якими заробляв на життя, просто зникли, і часто він уже й не пригадає навичок свого ремесла, докотившись до того, що не здатен полагодити хатчину, в якій живе. Його роль у родині тримається на вже остаточно зруйнованій традиції, на спогадах про кращі часи — ніколи не добрі, та принаймні ліпші за сьогодення. Ром став патріархом, чиєї влади вже ніщо не підтверджує — крім того, що колись вона була.

«Собакоїди та інші люди» — книжка літературного репортажу.

А ця очевидна фраза означає, що Карл-Маркус Ґаус описує людей, яких зустрічає в ромських спільнотах Луніка-ІХ і Свіньї та поза ними, культури, які відкриває для себе й для читачів, ситуації, чиїм свідком стає, і місцини, де все це відбувається, з дослідницьким розумінням, літературною вправністю та репортерською спостережливістю. Однак не завжди він зберігає дистанцію: часом гнівно й обурено, а часом іронічно чи самоіронічно коментує описуване.

Толерантність буде, коли навчимося приймати, що інші живуть інакше, ніж ми, і мають на це право. Раптом я збагнув, що було б цинічним вимагати такої толерантності від словаків, адже я сам з найменшого приводу не спромагався на таку толерантність у своїй упорядкованій Австрії. Прочитавши ще вдома, що 95 % словаків не хочуть сусідувати з ромами, я потрактував це як расизм. Водночас я хотів би, щоб япі з будинку навпроти не зміг більше сплачувати оренду за свої розкішні апартаменти й переїхав звідти, хоча його нестерпність була радше ідеологічною, ніж реальною.

Головне фото Людмили Смоляр

Видавництво «Човен» презентує книжку австрійського репортера Карла-Маркуса Ґауса про ромів у Східній Словаччині. «Собакоїди та інші люди» — це розповідь про життя в ромських поселеннях, що перебувають за межею бідності. У книжці йдеться, зокрема, про Лунік IX — район у словацькому Кошице, куди в 1980-х роках переселили ромів із цілого міста, а також про ромські нетрі в селищі Свінья.

«Демони расизму повертаються в Європу, — пише Крістіан Шмідт-Гойєр у рецензії для німецької газети „Die Zeit”. — Демон повоєнної історії живе передусім у ставленні до ромів». Щодо ромського світу, описаного в репортажі «Собакоїди та інші люди», він зауважує: «У цьому немає нічого екзотичного — однак і нічого спільного з нашим світом, його неписаними правилами порядку, чистотою та міщанськими манерами».

Карл-Маркус Ґаус занурюється в побут ромів і пробує все на смак, нюх і дотик: спілкуючись із жителями ромського поселення, він вдихає атмосферу геть іншого життя. Автор пояснює деякі особливості ромської ідентичності й правила, що діють усередині закритої від зовнішнього світу спільноти. Як так, що в ромських поселеннях нестерпно брудно, а в ромських домах — досконало чисто? Чому на шкільних обідах ромським дітям не дають ножів? Хто такі ґаджо? У чому полягає кастова система, і чому ті, хто називають себе ромами, не мають діла з тими ромами, яких називають «деґезі», тобто собакоїдами?

Мандруючи Східною Словаччиною, Карл-Маркус Ґаус зупиняється і в русинському Прешові, де відвідує греко-католицьку церкву. Тут іще виразніше відчуваємо близькість проблематики — не суто словацької, а загальноєвропейської, української зокрема.

Над українським виданням «Собакоїдів та інших людей» працювали перекладачка Люба-Параскевія Стринадюк, літературна редакторка Анна Процук і художня редакторка Оксана Васьків. Проект підтримала служба OeAD у Львові.

З нагоди виходу книжки відбудеться розмова під час Форуму видавців у Львові, 16 вересня о 18:00 в театрі Леся Курбаса (вул. Леся Курбаса, 3).

У розмові «Невидимі: чому ми ігноруємо ромів?» візьмуть участь автор книжки «Собакоїди та інші люди» Карл-Маркус Ґаус, громадська діячка та дослідниця ромської національної меншини в Україні Наталя Зіневич, ромський активіст і екс-керівник Управління інформаційних технологій Львівської міської ради Іван Коржов. Модеруватиме Олеся Яремчук, перекладатиме Люба-Параскевія Стринадюк.

Вхід вільний. Запрошуємо!

Довідка
Карл-Маркус Ґаус народився 1954 року в австрійському Зальцбургу, де живе донині й видає часопис «Література і критика». Понад двадцять п’ять книжок автор присвятив історії та сьогоденню малих європейських народів і національних меншин. Тексти Карла-Маркуса Ґауса відзначено численними преміями, серед яких — Премія імені Шарле Війона, Премія Вілениці, Премія в царині культури імені Ґеорґа Дегіо та Премія імені Йоганна Генріха Мерка.

Фото – Курта Кайндля