«Схід українського сонця»: вийшла друком важлива книга Катерини Зарембо про український Донбас

У видавництві «Човен» вийшла друком важлива книга Катерини Зарембо «Схід українського сонця. Історії Донеччини та Луганщини початку ХХІ століття».

Ця книжка – про українські спільноти Донеччини та Луганщини, які діяли від початку 2000-х і до російського вторгнення 2014 року й існування яких російсько-радянський міф про Донбас заперечував. Про культурні простори, студентські середовища, українське село, розмаїті релігії. Про тих, хто хотів жити не в міфологізованому минулому, а у вільній демократичній Україні.

Ці спільноти були голосами нових, непострадянських Донеччини та Луганщини, вбудованих у всеукраїнський контекст; пробудженням приспаного (пригнобленого, винищеного, закатованого) українства.

Мета книжки – зробити відомою бодай частину їхньої історії.

Це дослідження читається як детективна історія. Його герої – справжні люди. Вони виникають у малоймовірних обставинах, долають складні перепони, набувають сили та спроможності, і в момент, коли має початись логічний та щасливий фінал, – весь сюжет стає жертвою викрадення. Катерина Зарембо зробила неможливе, поєднавши академічний підхід і захопливу розповідь в одній книжці. (Євген Глібовицький)

Катерина Зарембо – дослідниця, перекладачка та викладачка; фахівчиня з питань зовнішньої політики і громадянського суспільства України.

Асоційована аналітикиня Центру «Нова Європа»; викладачка кафедри міжнародних відносин Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Авторка книжки «Писати аналітику може кожен. Мистецтво переконливого тексту» (за участі Ірини Лапшиної, Ілони Сологуб, Тараса Доронюка, Анни Юрґен), 2021 рік.

Переклала українською «Після війни. Історія Європи від 1945 року» Тоні Джадта.

«Схід українського сонця. Історії Донеччини та Луганщини початку ХХІ століття» вийшла друком за сприяння Харківського офісу Фонду Конрада Аденауера.

«Нещасна земля»: українською вийшла остання прижиттєва книга Тоні Джадта

У видавництві «Човен» вийшов друком переклад важливої книги видатного історика та публічного інтелектуала Тоні Джадта «Нещасна земля».

«Випатране суспільство» і його цінності збагачення та жадоби привели нас у добу ганебної нерівності.

Щось глибоко не так з тим, як ми живемо сьогодні. Протягом 30 років ми були наче чесними у прагненні до матеріальних благ: насправді саме це прагнення тепер містить усе, що залишається від нашого відчуття колективної мети. Але ми забули, як це – думати про спільне благо: про його мету.

Ми нині не лише постідеологічні; ми стали постетичними. Ми забули про старі-добрі питання, які, власне, і визначали політику з часів греків: Чи це добре? Це справедливо? Чи це просто? Це правильно? Чи допоможе це створити краще суспільство? Яким має бути кращий світ?

Якщо ми хочемо замінити страх впевненістю, нам потрібна інша історія про державу та суспільство – історія, що несе моральні та політичні переконання.

Тоні Джадт (1948–2010) – британський та американський історик, публіцист, публічний інтелектуал. Член Американської академії мистецтв та наук і Британської академії.

Викладав у Кембриджському, Каліфорнійському, Оксфордському та Нью-Йоркському університетах. Заснував Інститут Ремарка при Нью-Йоркському університеті та був його директором.

Автор багатьох досліджень з історії Європи ХХ століття, зокрема історії Франції.

Українською мовою опубліковано декілька книг Тоні Джадта, зокрема «Роздуми про двадцяте століття» (спільно з Тімоті Снайдером), «Коли змінюються факти. Есеї, 1995–2010», «Шале пам’яті», «Після війни. Історія Європи від 1945 року».

«Сєверодонецьк. Репортажі з минулого»: вийшла друком книжка Світлани Ославської про довоєнну історію міста

У видавництві «Човен» вийшла друком книжка української репортерки Світлани Ославської «Сєверодонецьк. Репортажі з минулого».

Книжка-пам’ять, книжка-документ; довоєнні історії міста та людей, які назавжди змінила війна…

Ці репортажі, за одним винятком, написані у 2020–2021 роках. Вони розповідають про Сєверодонецьк до повномасштабного вторгнення Росії. Читач дізнається про те, яким було і чим жило до 2022 року це місто Луганщини, місто на межі Донбасу і Слобожанщини; як воно переходило від ідентичності радянського промислового міста до усвідомлення себе містом у незалежній Україні. Одні репортажі розповідають про людей цього міста, інші – про локації, треті – про важливі для Сєверодонецька події, зокрема 2004-го і 2014 року.

Авторка народилася і виросла в Сєверодонецьку, тому в цій книжці балансує між репортажним письмом і суб’єктивним, часом іронічним, поглядом на місто.

Світлана Ославська – українська журналістка, репортерка, дослідниця культури. Народилася в Сєверодонецьку. Навчалася у Харкові та Києві. Живе в Івано-Франківську.

Співавторка документального проєкту Old khata project.

«Сєверодонецьк. Репортажі з минулого» – друга книжка авторки, що виходить у видавництві «Човен». Перша – репортажі про Туреччину «Півмісяць, хрест і павич. Подорожі до Месопотамії» (2019).

«Ти наче камінь їла»: українською побачила світ книга-репортаж Войцеха Тохмана

У видавництві «Човен» вийшов друком український переклад книги-репортажу польського репортера Войцеха Тохмана про трагедію боснійської Сребрениці.

Книжку-репортаж «Ти наче камінь їла» присвячено війні в Боснії і Герцеговині 1992–1995 років.

Чому люди вмить ока перетворюються на бездушних монстрів?

Войцех Тохман оповідає про повоєнний час, коли група науковців на чолі з доктором Евою шукає масові поховання мусульман, убитих під час «етнічних чисток». Рідні загиблих їздять за експедицією, маючи надію в якомусь із численних могильників знайти останки сина, чоловіка, брата, батька… – і пригадують, переповідають, наче щодня заново переживаючи свої трагедії.

Репортаж як жанр не передбачає метафоричного письма й гучних слів, він визнає лише факти. Тому в Тохмана лунають тільки голоси очевидців. Лячно й моторошно переходити від розділу до розділу, кожен наступний рядок містить несамовите передчуття жаху, острах ступити на заміноване поле, перечепитися за тіло чи кістки, які ще не розпізнала доктор Ева.

Войцех Тохман – польський журналіст, репортажист.

Від 1990-го до 2004 року працював репортером у Gazeta Wyborcza.

У 1999 році заснував Фонд ІТАКА, який розшукує загиблих і допомагає їхнім родинам. Працює у ньому волонтером.

Разом із польськими репортажистами Маріушем Щиглем і Павлем Ґузлінським у Варшаві заснував Інститут репортажу та репортерську крамницю-кав’ярню «Кипіння світу».

Від 2010 року на радіо TOK FM веде авторську програму «Кипіння світу».

Написав дев’ять репортажних книжок, зокрема «Сходи не палять», «Донечка», «Скажений пес», «Сьогодні ми намалюємо смерть», «Спів півнів, плач собак».

Двічі фіналіст престижної літературної премії Nike (2001, 2003), зокрема за книжку «Ти наче камінь їла»; «Репортер року» (1998) на думку читачів Gazeta Wyborcza; номінант на Премію ім. Даріуша Фікуса (2002); фіналіст премії Prix RFI «Témoin du Monde» Radio France International (2004); номінант на Премію ім. Ришарда Капусцінського (2011).

Переклав з польської Андрій Бондар, редакторка перекладу – Алла Татаренко, літературне редагування – Анни-Марії Волосацької.

«Хіросіма»: українською побачила світ легендарна книга-репортаж Джона Герсі

У видавництві «Човен» вийшов друком український переклад легендарної книги-репортажу американського письменника та журналіста Джона Герсі.

«Хіросіма» — класика художнього репортажу та взірець американської журналістики ХХ століття.

Сукупний тираж книги у світі склав понад 3 млн. екз.

 6 серпня 1945 року вперше в історії людства застосовано ядерну зброю: американський бомбардувальник скинув атомну бомбу на японське місто Хіросіму. Понад 100 тисяч людей загинули, сотні тисяч отримали поранення та променеву хворобу. Рік по тому журнал The New Yorker присвятив окремий номер репортажу Джона Герсі, який зафіксував, що сталося з шістьома японцями, які вижили під час і після вибуху.

У 1985 році Герсі написав новий текст, який став п’ятим розділом книжки: він докладно розповів, як склалася доля шести головних героїв книги.

Перший американський президент відвідав меморіал у Хіросімі лише через 71 рік після трагедії — 2016-го. Це був Барак Обама. До цього доклав зусиль чинний прем’єр-міністр Японії Фуміо Кісіда — він родом із Хіросіми. На той час обіймав посаду міністра закордонних справ Японії.

Джон Герсі – американський письменник та журналіст.

Закінчив університети Єлю та Кембриджу.

Під час Другої світової війни працював воєнним кореспондентом журналу Newsweekly, писав репортажі для журналів Time і Life.

31 серпня 1946 року легендарний The New Yorker вийшов друком з єдиним текстом – репортажем «Хіросіма».

Джон Герсі автор багатьох романів, зокрема «Дзвін для Адано» (Пулітцерівська премія 1945 року), «Стіна», «Горіхові двері», «Білий лотос», «Надто далеко йти».

Книга вийшла у колаборації видавництва «Човен» та Лабораторії журналістики суспільного інтересу.

Переклала з англійської Юлія Семенюк, літературне редагування Анни-Марії Волосацької.

«Про тиранію»: українською вийшла графічна версія бестселера Тімоті Снайдера

У колаборації видавництва «Човен» та видавництва «Видавництво» побачила світ графічна версія однієї з найрезонансніших праць американського історика та публічного інтелектуала Тімоті Снайдера «Про тиранію. Двадцять уроків двадцятого століття», втілена німецько-американською авторкою й ілюстраторкою Норою Круґ.

За короткий час «Про тиранію» стала однією з найважливіших книжок останніх років про уроки історії, які необхідно знати всім. Це актуальний та лаконічний екскурс у двадцяте століття, найтемніші моменти якого ілюструють уроки протистояння сучасному авторитаризму у переконливій та доступній формі. Тімоті Снайдер звертає увагу на світові тенденції підваження демократії та пише про громадянську відповідальність за теперішні історичні процеси, створюючи інтелектуальний посібник для широкого кола читачів.

Шепард Фейрі: «Коли ми маємо запам’ятати щось справді важливе, ми це візуалізовуємо. У графічному виданні «Про тиранію» Нора Круґ візуалізувала деякі з найважливіших уроків ХХ-го століття, знання про які стануть у пригоді всім громадянам, які формують майбутнє».

Текстова версія цієї книжки уже виходила українською у 2018 році в перекладі Олесі Камишникової у видавництві «Медуза» і зараз є бібліографічною рідкістю. Для графічного видання Олеся допрацювала свій переклад, оскільки було важливо зберегти афористичність українського викладу.

Крім дрібніших правок, в оновленому ілюстрованому графічному виданні Снайдер включив алюзії на поточну пандемію. Сторінки «Про тиранію» тепер подані тим осібним впізнаваним стилем Нори, вже відомим українському читачеві за романом «Вітчизна. Альбом німецької родини» – що є водночас графічними мемуарами, колажованою аплікацією, екскурсом в історію та скарбничкою особистих спогадів. Слова Снайдера набувають нове життя, колір і силу; афористичні роздуми вражають візуально і закликають до дії.

Гілларі  Клінтон: «Витверезливий опис того, як працює авторитарне мислення».

Тімоті Снайдер – американський історик, письменник, публічний інтелектуал. Професор Єльського університету. Фахівець з історії Східної Європи та, зокрема, історії України, Польщі, Росії. Займається переважно історією XX століття. Дослідник націоналізму, тоталітаризму та голокосту. Дійсний член НТШ-Америка, автор низки історичних праць, перекладених, зокрема, і українською.

У видавництві «Човен» побачили світ українською мовою три книги Тімоті Снайдера: «Роздуми про ХХ століття» (спільно з Тоні Джадтом), 2019 р.; «Шлях до несвободи: Росія, Європа, Америка», 2020 р.; «Наша недуга. Уроки свободи з лікарняного щоденника», 2020 р.

Нора Круґ народилася 1977 року в Карлсруе, вивчала сценографію, кінодокументалістику та ілюстрацію в Ліверпулі, Берліні та Нью-Йорку. Її малюнки та колажі регулярно з’являються у великих щоденних газетах і журналах (як-от «The New York Times», «The Guardian», «Le Monde diplomatique»). Вона – стипендіатка програми Фулбрайта й здобула низку відзнак та премій, серед яких – Меморіального фонду Джона Саймона Ґуґґенгайма, Фонду Поллока і Краснер, а також Фонду Моріса Сендака. Нора – професорка з ілюстрації в Парсонській школі дизайну в Нью-Йорку. Мешкає в Брукліні.

Її попередня книжка, видана українською у «Видавництві», «Вітчизна: Альбом німецької родини», оповідає засобами небаченого поєднання написаних вручну текстів та малюнків, а також історичних фотографій та документів про фактичний і пережитий досвід. У пошуках слідів Круґ сполучає загальнонімецьку історію з особистою і родинною в книзі, своєрідній як за формою, так і за змістом.

«Про тиранію» вийшла друком українською за підтримки Міністерства у закордонних справах та справах співдружності націй та розвитку Великої Британії.

«Шале пам’яті»: вийшла друком книга приватної есеїстики Тоні Джадта

У видавництві «Човен» вийшов друком український переклад книги приватної есеїстики видатного історика та публічного інтелектуала Тоні Джадта.

«Шале пам’яті» – це Джадтова мандрівка власними спогадами, враженнями, емоціями, захопленнями на порозі вічності. І це робить її особливою.

«Шале пам’яті» — це мемуари, не схожі на будь-які інші. Кожен есей вносить найменші подробиці особистого досвіду в більші рамки історії. Їжа, поїзди та запахи оживають, коли Джадт веде нас з повоєнного Лондона свого дитинства через Париж, Прагу й потрапляє до Нью-Йорка, де він і знайшов свій дім.

Завдяки моральній чистоті та природній дотепності Джадту вдається поєднати в собі все — від захоплення автоперегонами до радикальної політики і, нарешті, нищівної хвороби, яка, власне, і забрала його життя.

Ця книга створена тоді, коли Джадт уже був паралізований і фізично не міг писати, проте вона постала неначе в затишку старих придорожніх готелів — як останній теплий притулок у темряві останніх років.

Тоні Джадт (1948–2010) – британський та американський історик, публіцист, публічний інтелектуал. Член Американської академії мистецтв та наук і Британської академії.

Викладав у Кембриджському, Каліфорнійському, Оксфордському та Нью-Йоркському університетах. Заснував Інститут Ремарка при Нью-Йоркському університеті та був його директором.

Автор багатьох досліджень з історії Європи ХХ століття, зокрема історії Франції.

Українською мовою опубліковано декілька книг Тоні Джадта, зокрема «Роздуми про двадцяте століття» (спільно з Тімоті Снайдером), «Після війни. Історія Європи від 1945 року», «Коли змінюються факти. Есеї, 1995-2010».

Переклала з англійської  Софія Андрухович, літературне редагування Анни-Марії Волосацької.

This is Америка. Історії не з Голлівуду: вийшла друком книга репортажів Остапа Яриша

У видавництві «Човен» вийшла друком книга репортажів кореспондента української редакції «Голосу Америки» Остапа Яриша «This is Америка. Історії не з Голлівуду» – 10 історій про несподівану Америку, які здивують читачів.

 

Расизм, контролювання зброї, нелегальна міграція, бідність і шлях до американської мрії – у цій книжці зібрано історії людей із різних куточків США, із різними політичними поглядами та життєвою філософією, які переживають турбулентні для країни часи пандемії та президентських перегонів. Від захованого села на півночі Каліфорнії, де люди нелегально вирощують марихуану на продаж у Голлівуд, до племені корінних американців у Луїзіані, чия земля через зміни клімату поступово йде під воду. Вони всі щоденно борються, мають свої перемоги та поразки – і свою Америку. Автентичну і значно цікавішу порівняно з країною-мрією з рекламних роликів та пласких стереотипів, які сформувала сучасна популярна культура.

 

Остап Яриш – журналіст, відеограф, репортер.

Від 2019 року живе у Вашингтоні (США) та працює в українській редакції «Голосу Америки».

Випускник Школи журналістики Українського католицького університету.

У 2017–2019 роках був кореспондентом та телевізійним ведучим hromadske.ua.

Лауреат журналістських премій PRESSZVANIE–2018 («Відкриття року»), «Високі стандарти журналістики–2019» («За швидкий та якісний розвиток у професії»).

У 2021 році ввійшов до списку «30 до 30: Хто творить майбутнє українських медіа».

 

Редакторка текстів – Марічка Паплаускайте, літературна редакторка – Анна-Марія Волосацька.

Книга вийшла друком за сприяння незалежної неурядової організації GROWFORD Institute.

«Човен» презентуватиме на 28 BookForum 7 нових книжок

Під час 28 BookForum, що відбудеться 16-19 вересня у Львові, видавництво «Човен» презентуватиме 7 нових книжок, які вийшли друком у 2020-2021 роках.

 

Мірослав Влеклий. Ґарет Джонс. Людина, яка забагато знала / перекл. із польськ. О. Шеремет. – Львів, 2020. – 336 с.

Книга польського репортера та письменника Мірослава Влеклого — жанрово унікальна. З одного боку, автор створив репортаж-реконструкцію подорожі до Радянського Союзу в 1930-х роках Ґарета Джонса — британського репортера, який першим розповів у західних медіях правду про Великий голод в Україні. З іншого боку, ця книга — докладна та драматична біографія Ґарета Джонса, якого за опубліковані тексти про «комуністичний рай» цькували деякі корумповані західні журналісти, а через декілька років він помер за достатньо загадкових обставин.

Мірослав Влеклий – польський письменник і репортер, автор репортажних книг «Я був тут. Тоні Галік», «All Inclusive. Рай, у якому секс є богом», «Рабан! Про церкву з іншого світу».

Співавтор декількох репортажів, за якими створено театральні вистави «Сварка», «Листи на волю», «Бог у дім», «Львів не віддамо».

Лауреат премії «Маґеллан» у номінації «Репортажна книга» («Я був тут. Тоні Галік»), номінований на премію ім. Беати Павляк та тричі – на премію Newsweek ім. Тереси Торанської.

Переклад та публікацію книги підтримав Європейський Союз за програмою House of Europe.

 

Тімоті Снайдер. Шлях до несвободи: Росія, Європа, Америка / перекл. із англ. Г. Герасим. – Львів, 2020. – 392 с.

«Шлях до несвободи» – одна із найважливіших для українського читача книг Тімоті Снайдера, бо вона про нас, про історію, свідками й учасниками якої ми є тут і тепер. Це книжка про події, політичні фігури та глобальні ідеї, які приховані за цими подіями.

Тімоті Снайдер аналізує складні та драматичні трансформації в Росії, Україні, Європі та США від 2011 до 2016 року. Серед головних подій – російські протести на Болотній площі в Москві, Революція Гідності в Україні, анексія Криму та вторгнення Росії на Донбас, криза біженців, Брекзит і перемога Дональда Трампа на президентських виборах у США.

Тімоті Снайдер не лише ставить питання про те, чому ж ідея «кінця історії» була помилковою. Він доводить, як закладена в «кінець історії» неуникність, або ж, іншими словами, думка про те, що «ідеї не мають значення», могла докластися до створення сучасного політичного клімату.

Тімоті Снайдер – американський історик, письменник, публічний інтелектуал. Професор Єльського університету; фахівець з історії Східної Європи ХХ століття, зокрема історій України, Польщі, Росії. Дослідник націоналізму, тоталітаризму та Голокосту.

Українською мовою опубліковано декілька книг Тімоті Снайдера, зокрема «Роздуми про двадцяте століття» (спільно з Тоні Джадтом); «Про тиранію. Двадцять уроків ХХ століття»; «Криваві землі: Європа між Гітлером та Сталіним»; «Чорна земля. Голокост як історія і застереження»; «Українська історія, російська політика, європейське майбутнє»; «Перетворення націй. Польща, Україна, Литва, Білорусь»; «Червоний князь».

 

Ґжеґож Ґауден. Львів: кінець ілюзій. Оповідь про листопадовий погром 1918 року / перекл. із польськ. А. Павлишин. – Львів, 2020. – 528 с.

«Львів: кінець ілюзій» — це високофаховий історичний нон-фікшн, перше й унікальне за достовірністю та масштабом охопленого матеріалу дослідження погрому єврейського населення Львова, який у листопаді 1918 року влаштували польські вояки. Упродовж століття польська історіографія – зокрема з політичних причин – описувала цю трагічну подію як серію звичайних кримінальних злочинів, які у воєнному хаосі скоїли українські й навіть єврейські бандити та дезертири з австрійської армії.

Ґжеґож Ґауден кидає виклик такому трактуванню і переконливо доводить, що хвиля єврейських погромів, якою Польща привітала свою незалежність, була зовсім не випадковою.

Ґжеґож Ґауден народився 1953 року в Познані. За освітою юрист та економіст. На початку 1980-х років був журналістом самвидаву й активістом незалежної профспілки Solidarność у рідному місті. За опозиційну діяльність 13 грудня 1981 року – інтернований. У 1984–1992 роках перебував на еміграції у Швеції. Там організував та очолив шведський комітет підтримки Solidarnośćі.

Повернувшись до незалежної Польщі, видавав друковані медіа. У 2004–2006 роках – головний редактор однієї із найвпливовіших щоденних газет Rzeczpospolita. У 2008–2016 роках керував Інститутом книжки у Кракові. Нині – незалежний публіцист. Мешкає у Варшаві та Стокгольмі.

У 2020 році книжка «Львів: кінець ілюзій. Оповідь про листопадовий погром 1918 року» перемогла в конкурсі «Історичні нагороди» від впливового польського журналу POLITYKA в номінації «Науково-популярні та публіцистичні книги».

Переклад та публікацію книги підтримав Європейський Союз за програмою House of Europe.

 

Тімоті Снайдер. Наша недуга. Уроки свободи з лікарняного щоденника / перекл. із англ. П. Грицак. – Львів, 2020. – 192 с.

Наприкінці 2019 року Тімоті Снайдер захворів і пережив декілька складних шпиталізацій. Лікування та реабілітація, які розтягнулися на місяці, були настільки потужним імпульсом, що все пережите він зафіксував у щоденнику, який згодом став книгою – дуже особистою та водночас небайдужою й відповідальною.

«НАША НЕДУГА» – книга, яка застерігає від простих рішень. Кожна система має недоліки. Але попри те, що системи і причини їх патологій бувають різними, є одна засаднича річ, яка буде запобіжником деградації. Цей запобіжник – місце людини в системі. Якщо людина, її гідність, свобода та безпека будуть у центрі (уваги й опіки) – то все інше буде на своєму місці. І це універсальний урок, актуальний і в Україні, і в США.

Книга вийшла друком українською за сприяння Growford Institute.

 

Тоні Джадт. Коли змінюються факти. Есеї, 1995-2010 / перекл. із англ. С. Андрухович. – Львів, 2021. – 448 с.

«Коли змінюються факти» – збірка есеїв, але водночас це збірка одержимостей. Одержимостей Тоні. Усі вони тут: Європа й Америка, Ізраїль та Близький Схід, правосуддя, простір громадянської дискусії, держава, міжнародні відносини, пам’ять і забуття, а понад усе — історія. Повторювана знову і знову на цих сторінках пересторога, яка вказувала, що ми засвідчуємо крах «економічної епохи», її перетворення на «еру страху» і входження до «нової епохи непевності», знаменувала глибину його пригніченості та стурбованості через курс, який взяла політика. Його очікування були високими, він був відданим спостерігачем. Гадаю, у цих есеях ви знайдете і проникливого реаліста, який вірив у факти, події, дані, і ідеаліста, який не мав прагнень дрібніших за добре прожите життя; і не тільки для себе, але й для суспільства. (Дженніфер Гоманс)

Тоні Джадт (1948–2010) – британський та американський історик, публіцист, публічний інтелектуал. Член Американської академії мистецтв та наук і Британської академії.

Викладав у Кембриджському, Каліфорнійському, Оксфордському та Нью-Йоркському університетах. Заснував Інститут Ремарка при Нью-Йоркському університеті та був його директором.

Автор багатьох досліджень з історії Європи ХХ століття, зокрема історії Франції.

Українською мовою опубліковано декілька книг Тоні Джадта, зокрема «Роздуми про двадцяте століття» (спільно з Тімоті Снайдером), «Після війни. Історія Європи від 1945 року».

Книга вийшла друком українською за сприяння Відділу преси, освіти і культури Посольства США в Україні.

 

Катажина Кобилярчик. Струп. Іспанія роз’ятрює рани / перекл. із польськ. Ю. Семенюк. – Львів, 2021. – 320 с.

«Струп. Іспанія роз’ятрює рани» 2020 року стала переможницею Премії ім. Ришарда Капусцінського «За найкращий літературний репортаж»!

Через 80 років після закінчення громадянської війни Іспанія все ще не знає, що робити з останками жертв. Минуло чверть століття від смерті генерала Франсіско Франко, і родини врешті наважилися розпочати пошуки убитих рідних. Шукають їх і досі: у придорожніх ровах, засипаних криницях, на полях, у неглибоких спільних могилах .

«Струп» – це оповідь про країну, яка заради майбутнього мала забути своїх примар і якій це не вдалося. Катажина Кобилярчик мандрувала Іспанією – стежками померлих, вбитих, зниклих безвісти. Мучеників та героїв. Жертв та злочинців. Спілкувалася з родинами, які хочуть шукати, і тими, які не бажають роз’ятрювати старих ран.

Катажина Кобилярчик – польська письменниця, репортерка.

Родом із Нової Гути, східної частини Кракова, де проживає і нині. Про рідні місця написала кілька книжок. Серед найвідоміших – її дебютна повість «Казки з блоку див. Новогутські репортажі» (2009)та найновіший репортаж «Жінки Нової Гути. Цегли, перли та петарди» (2020)У 2002–2008 роках працювала журналісткою у краківській газеті Dziennik PolskiТакож друкувала статті в Gazeta Wyborcza, Tygodnik Powszechny, Polityka та National Geopraphic Traveller.

Авторка двох книг репортажів про Іспанію: «Пил із ландринок. Іспанські фієсти» (2013) та «Струп. Іспанія роз’ятрює рани» (2019). У вересні 2020 року за другу книжку отримала «Кришталеву карту польського репортажу» від міського голови Любліна, а кількома місяцями раніше стала лауреаткою найпрестижнішої польської нагороди за художній репортаж – «Премії імені Ришарда Капусцінського».

 

Войчех Орлінський. Лем. Життя не з цієї землі / перекл. із польськ. А. Павлишин. – Львів, 2021. – 496 с.

Лем. Життя не з цієї землі – це перша в Польщі біографія великого фантаста і футуролога. І перша з часу незалежності України біографія українською мовою народженого у Львові Станіслава Лема.

У книжці докладно йдеться про те, як Лем пережив Голокост у Львові; його стосунки з комуністичною ідеєю, мотиви виїзду до Польщі в 1945 році; чому Лем не став лікарем, хоча закінчив повний курс медичної академії; як відбувалося становлення молодого письменника у важкі роки сталінщини в Польщі; чому Анджей Вайда так і не екранізував «Соляріс»; історію славетного доносу Філіпа Діка до ФБР на Лема, буцім той агент КДБ; стосунки Лема з краківським єпископом Каролем Войтилою; багатолітню і всебічну творчість; приватне життя в люблячій родині; багато інших цікавих сюжетів, які представляють непересічну особистість на тлі епохи.

Лем. Життя не з цієї землі – це не лише біографія Станіслава Лема, це докладна, драматична й чесна розповідь про складну історію Центрально-Східної Європи, в якій одне з чільних місць посідає Львів першої половини ХХ століття.

Войчех Орлінський (нар. 1969 р.) – польський журналіст, письменник.

За освітою хімік, закінчив Варшавський університет.

З 1997 року працює у Gazeta Wyborcza. Ведучий блогів «Екскурсії в дискурс» і радіопередач на радіо TOK FM. Викладач факультету журналістики та новий медій Колегіуму Цівітас у Варшаві, Вищої школи соціальної психології.

Сценарист фільму про Станіслава Лема «Автор Соляріса» (режисер Борис Лянкош, 2016) та словника «Що таке сепульки. Все про Лема» (2007), укладач багатотомного видання творів Лема у видавництві Agora.

Автор науково-фантастичних романів, подорожніх нотаток про мандри США та Швецією, путівників Віднем, Хорватією, Стокгольмом. Автор книжки «Людина, що винайшла Інтернет. Біографія Поля Барана» (2019).

Книга вийшла друком українською за сприяння LEM Station та House of Europe.

«Струп. Іспанія роз’ятрює рани»: українською побачила світ книга польської репортерки Катажини Кобилярчик

У видавництві «Човен» вийшов друком український переклад книги польської репортерки Катажини Кобилярчик «Струп. Іспанія роз’ятрює рани», яка 2020 року стала переможницею Премії ім. Ришарда Капусцінського «За найкращий літературний репортаж».

Через 80 років після закінчення громадянської війни Іспанія все ще не знає, що робити з останками жертв. Минуло чверть століття від смерті генерала Франсіско Франко, і родини врешті наважилися розпочати пошуки убитих рідних. Шукають їх і досі: у придорожніх ровах, засипаних криницях, на полях, у неглибоких спільних могилах.

Книга-переможниця Премії ім. Ришарда Капусцінського «За найкращий літературний репортаж» 2020 року! 

«Струп» – це оповідь про країну, яка заради майбутнього мала забути своїх примар і якій це не вдалося. Катажина Кобилярчик мандрувала Іспанією – стежками померлих, вбитих, зниклих безвісти. Мучеників та героїв. Жертв та злочинців. Спілкувалася з родинами, які хочуть шукати, і тими, які не бажають роз’ятрювати старих ран.

Катажина Кобилярчик – польська письменниця, репортерка.

Родом із Нової Гути, східної частини Кракова, де проживає і нині. Про рідні місця написала кілька книжок. Серед найвідоміших – її дебютна повість «Казки з блоку див. Новогутські репортажі» (2009) та найновіший репортаж «Жінки Нової Гути. Цегли, перли та петарди» (2020). У 2002–2008 роках працювала журналісткою у краківській газеті Dziennik Polski. Також друкувала статті в Gazeta Wyborcza, Tygodnik Powszechny, Polityka та National Geopraphic Traveller.

Авторка двох книг репортажів про Іспанію: «Пил із ландринок. Іспанські фієсти» (2013) та «Струп. Іспанія роз’ятрює рани» (2019). У вересні 2020 року за другу книжку отримала «Кришталеву карту польського репортажу» від міського голови Любліна, а кількома місяцями раніше стала лауреаткою найпрестижнішої польської нагороди за художній репортаж – «Премії імені Ришарда Капусцінського».

Переклала з польської Юлія Семенюк, літературне редагування Анни-Марії Волосацької.