У львівському видавництві репортажної та документальної літератури «Човен» у співпраці з видавництвом «Локальна історія» вийшло друком українською нове видання однієї з найважливіших книжок про українсько-польську історію першої половини ХХ століття – «Львів: кінець ілюзій. Оповідь про листопадовий погром 1918 року» Ґжеґожа Ґаудена.

«Львів: кінець ілюзій» – це високофаховий історичний нон-фікшн, перше й унікальне за достовірністю та масштабом охопленого матеріалу дослідження тих трагічних подій.

Упродовж століття польська історіографія – зокрема з політичних причин – описувала погром єврейського населення Львова, який у листопаді 1918 року влаштували польські вояки як серію звичайних кримінальних злочинів, що їх у воєнному хаосі скоїли українські й навіть єврейські бандити та дезертири з австрійської армії.

Ґжеґож Ґауден книжки кидає виклик усталеному трактуванню листопадових подій 1918 року. У своєму дослідженні він доводить: хвиля єврейських погромів, якою Польща привітала свою незалежність, була зовсім не випадковою.

«Львів: кінець ілюзій» – не класична академічна монографія, а динамічний нон-фікшн. Ґжеґож Ґауден бере на себе роль детектива, а не прокурора, і по днях, по годинах реконструює події жаскої осени 1918-го у Львові. Тоді українське військо відступило і місто зайняла польська армія. Далі відбувалися події, які офіційна польська влада замовчувала тривалий час.

– Сьогодні ми маємо неспростовні докази, що в листопаді 1918 року Янкеля у Львові вбив не Богдан, Іван чи Степан, а таки пан Тадеуш. Звісно, це не означає, ніби українці за спільну з сусідами довгу історію не брали участі в багатьох інших погромах. Брали – і ми ще колись мусимо самі про це з такою ж ретельністю написати. Але сьогодні як українець я хочу подякувати польському другові Ґжеґожу: твоїми індивідуальними зусиллями на нашому колективному сумлінні стало на один гріх менше, – ділиться літературний критик, перекладач, есеїст, редактор книжки Олександр Бойченко.

Нове видання цієї книжки, в момент загострення відносин між Польщею та Україною, є вкрай важливим, бо демонструє, до чого призводить суспільний ресентимент та інструменталізація історії політиками. Ця книжка – нагадування, що швидка «політична перемога» завше обертається стратегічною поразкою, бо після «успіху» 1918 року сталася трагедія 1939-го.

Ґжеґож Ґауден – економіст та юрист, польський дисидент, якого інтернували за опозиційну діяльність. З початку 1980-х років був журналістом самвидаву й активістом незалежної профспілки Solidarność у рідному місті, потім перебував в еміграції у Швеції. Після повернення до незалежної Польщі видавав друковані медіа, керував Інститутом книжки у Кракові. Нині – незалежний публіцист.