Ти наче камінь їла

Чому люди вмить ока перетворюються на бездушних монстрів?

«Ти наче камінь їла» присвячено війні в Боснії і Герцеговині 1992–1995 років.

Войцех Тохман оповідає про повоєнний час, коли група науковців на чолі з доктором Евою шукає масові поховання мусульман, убитих під час «етнічних чисток». Рідні загиблих їздять за експедицією, маючи надію в якомусь із численних могильників знайти останки сина, чоловіка, брата, батька… – і пригадують, переповідають, наче щодня заново переживаючи свої трагедії.

Репортаж як жанр не передбачає метафоричного письма й гучних слів, він визнає лише факти. Тому в Тохмана лунають тільки голоси очевидців. Лячно й моторошно переходити від розділу до розділу, кожен наступний рядок містить несамовите передчуття жаху, острах ступити на заміноване поле, перечепитися за тіло чи кістки, які ще не розпізнала доктор Ева.

Тохман писав цю книжку у 2000-2002 роках. У липні 2003-го він знову поїхав у Поточари і написав новий розділ – «Земля». Так, ніби йому було важливо пересвідчитися, що нічого не проґавив, усе, як побачив та відчув минулих поїздок.

У липні 2025-го він знову у Поточарах. Через 30 років після трагедії Сребрениці…

Ці два нові розділи, які увійшли до доповненого видання «Ти наче камінь їла», мабуть, є найскладнішими для читача, бо фіксують не просто відлуння трагедії, вони констатують, що Сребрениця триває. Що кожне нове поховання упродовж цих 30 років вчергове роз’ятрює рани живих та змушує їх ще раз проживати жах 1995-го.

Нове видання «Ти наче камінь їла» – це біль довжиною у 30 років…

Войцех Тохман – польський журналіст, репортажист.

Від 1990-го до 2004 року працював репортером у Gazeta Wyborcza.

У 1999 році заснував Фонд ІТАКА, який розшукує загиблих і допомагає їхнім родинам. Працює у ньому волонтером.

Разом із польськими репортажистами Маріушем Щиглем і Павлем Ґузлінським у Варшаві заснував Інститут репортажу та репортерську крамницю-кав’ярню «Кипіння світу».

Від 2010 року на радіо TOK FM веде авторську програму «Кипіння світу».

Написав понад 10 репортажних книжок, українською перекладено «Ти наче камінь їла», «Сьогодні ми намалюємо смерть», «Піяння півнів, плач псів».

Двічі фіналіст престижної літературної премії Nike (2001, 2003), зокрема за книжку «Ти наче камінь їла»; «Репортер року» (1998) на думку читачів Gazeta Wyborcza; номінант на Премію ім. Даріуша Фікуса (2002); фіналіст премії Prix RFI «Témoin du Monde» Radio France International (2004); номінант на Премію ім. Ришарда Капусцінського (2011).